Бог - Иисус Христос.
Истина (Слово Бога) = Бог есть Любовь.
Воплощение Истины и есть ЖИЗНЬ.
Если и мы воплощаем своей жизнью Слово Бога, то мы едины с Богом в исповедании Истины и богословие наше есть форма НАШЕГО Бытия. Христианин своей жизнью свидетельствует перед Богом и людьми об Истине, живущей в нём, выполняя Заповедь Новую.
34 Заповедь новую даю вам, да любите друг друга; как Я возлюбил вас, [так] и вы да любите друг друга.
35 По тому узнают все, что вы Мои ученики, если будете иметь любовь между собою.
(Иоан.13:34,35).
Полнота смысла ЖИЗНИ как таковой открыта полнотой ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО во Христе Иисусе, способностью понять, принять и Воплотить Правду Божию - Истину = Бог есть Любовь. По сути своей человек, в котором Духом Святым на скале Слова Христова СТРОИТСЯ царствие Божие, и есть Царь СОБСТВЕННОГО мира (мира в душе своей).
Такой человек как полнота возможного Воплощения Замысла о человечестве вообще и есть "Новый Адам" - человек с Неба. Это суть и Мессия, и Мелхиседек, и Майтрейя, и Утешитель, и Мадхи ... и просто Чело Век - дух вечности. Христианин НЕ отождествляет себя со своим организмом (плотью). И о сознании своём он говорит - МОЁ ... формирует же ИСТИННОЕ "Я" (себя) христианин как ОТНОШЕНИЕ, основанное на Истине = Бог есть Любовь.
Да и само бытие наше есть даже не действия сиюминутные, а возрастание наших ОТНОШЕНИЙ к Богу, миру и людям, ОТРАЖЕНИЕ Света Божиего в мир ... Что именно мы осознаём в своей жизни? время?, пространство? социальную роль? череду событий?, ... суету? Или мы живём как бы перед Лицом Божиим, сверяя своё бытие с жизнью Господа нашего - Христа Иисуса? Много ли в нашем существовании таких мгновений Истинной жизни?
Скажу за себя: ОЧЕНЬ редко мне удаётся сознательно уловить и отразить самим собой Свет Любви Божией, преобразить хоть на мгновение свою душу, увидев в самом себе всю грязь мирскую и пустоту безбожия и осознанно очищая зеркало души своей, хоть маленьким лучиком заявить о себе: я человек, Господи. Милостив будь ко мне, не оставляй меня ... ведь мёртвым и слепым кажусь я сам себе без Тебя ...
И если слёзы радости в такие моменты не может сдержать душа моя, то шепчу я лишь одно:
Слава Тебе, Господи, Я ЖИВОЙ.
1. Любовь Божия - суть дарование нам блага (жизни вечной).
2. Спасается человек Словом Божиим - Истиной.
3. Суть Спасения - Рождение во Христа, обретение Истины = Бог есть Любовь в себе самом.
4. Спасённые Христом составляют единый организм - Церковь Христову.
5. Эта Церковь прирастает новыми членами принимая Волю Божию как свою.
6. Воля Божия простёрта в вечность и неизменна. Бог ДАЁТ нам ЖИЗНЬ, а не забирает её.
7. Жизнь человеческая в вечности с Богом состоит не только в том, чтобы быть с Ним в общении духом своим, но и "улавливать" души людские для Царствия Божиего.
8. Вечность самой ЖИЗНИ человеческой и Церкви Христовой обеспечивается внутренней необходимостью следовать Заповеди Новой, любить мир и людей в нём так, как Бог их Любит.
9. Выполнение этой Заповеди ведёт к тому, что Слово Божие не только всем проповедуется, но и обеспечивается постепенное формирование новых человеческих душ для того, чтобы они смогли принять Слово Божие как Истину и Родить от Духа Святого дух человеческий.
10. Дух человеческий (дух вечности) и есть тот "элемент", который обеспечивает вечность самой жизни в стремлении уподобиться Творцу Миров.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
"Чела"- с санскрита - "ученик". "Век" - 100лет. Вот и думай, чтоб успеть...
***
В знак человека, тленный, облачён,
Дух – Пламень Бога – Вышним испошлен,
Сюда пришёл, в провинцию земную.
Бога познанье Свыше пролилось,
И Знание росло – и разрослось:
Звучала Истина!... превосходя людскую.
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
